football jerseys wholesale | Authentic Jerseys Wholesale | sports jerseys wholesale | football jerseys wholesale | throwback nba jerseys | Wholesale Soccer jerseys | chinese wholesale jerseys | Cheap Jerseys | Cheap NFL Jerseys

Без категорії

Центр альтернативного озеленення Dendro.Kyiv пропонує контейнери для висаджування декоративних та плодових дерев. Також ми надаємо послуги з пересаджування та забезпечуємо всіма необхідними супутніми матеріалами: торфом, агроперлітом, добривами пролонгованої дії.

На відео продемонстровано виробництво контейнерів та процес підготовки для пересаджування туї Глобоза.

Орієнтовна вартість контейнера об’ємом 65 літрів (43х43х40 см.) – 800 грн. Першим 20 замовникам надається знижка 20%. Вартість Thuja occidentalis Globosa розміром 70-80 см. разом з контейнером, доставкою, пересаджуванням та витратними матеріалами – 1700 грн. Мінімальне замовлення 2 шт.

Як варіант можемо запропонувати бетонні контейнери ТМ «ЗОЛОТИЙ МАНДАРИН».

Реєстр замовлень на дворічні сіянці бука, дугласії, модрини, ялини та ялиці із закритою кореневою системою (в мішечках з агроволокна).

Після отримання замовлень на 500 штук почнемо приймати аванси. Коли буде сплачено принаймні 75% замовлень – організовуємо доставку садивного матеріалу в Київ. Щойно рослини приїдуть, відразу роздаватимемо.

Посилання на форму реєстраці: https://forms.gle/sAAWS1yqTB9BeJuQ7

Розміри та ціни:

Ялина та ялиця (висота близько 20 см.) – 15 грн.

Модрина (25-60 см) та дугласія (від 20 см.) по 20 грн.

Бук (~30 см), хто встиг замовити, – також 20 грн.

Увага ще раз! По сіянцям бука лісового кількість замовлень перевищила гарантований лісгоспом ліміт. Тимчасово змушені відмовити у цьому виді.

Реєстр замовлень станом на 6:00 ранку 31 травня:

Казанцев Андрій: бук – 2; дугласія – 2; модрина – 2; ялина – 2; ялиця – 2.

Ірина Тавадрус: дугласія – 3; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 3.

Лавриненко Тетяна: бук – 20.

Веселовська Ірина: бук – 2; дугласія – 2; модрина – 8; ялина – ; ялиця – 8.

Лариса Ліщинська: бук – 2; дугласія – 3; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 4.

Ситник Олена: ялина – 10; ялиця – 10.

Драган Володимир: дугласія – 2; ялина – 5; ялиця – 3.

Ковтун Ігор Іванович: бук – 2; дугласія – 2; модрина – 2; ялина – 2; ялиця – 2.

Надія Бойко: бук – 3; дугласія – 5; модрина – 5; ялина – 5; ялиця – 5.

Батрак Олена Юріївна: бук – 2; дугласія – 2; модрина – 2; ялина – 2; ялиця – 2.

Валентина Касьяненко: дугласія – 5; модрина – 5; ялина – 5; ялиця – 10.

Олександр Кравець: бук – 5; дугласія – 5; модрина – 5; ялиця – 5.

Гайдамака Любомир: бук – 100.

Елена Гербич: дугласія – 4; ялина – 4; ялиця – 4.

Бойко Марина: дугласія – 10; ялиця – 10.

Вовк Тамила: дугласія – 4; модрина – 4; ялина – 2; ялиця – 3.

Бурдукова Марина: модрина – 3; ялина – 2; ялиця – 5.

Бойко Надія (2): дугласія – 3; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 3.

Дівицький Дмитро: дугласія – 4; модрина – 6; ялина – 3; ялиця – 3.

Павловська Ольга: дугласія – 3; ялина – 3; ялиця – 4.

Пономаренко Анна: дугласія – 3; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 3.

Жижура Оксана: дугласія – 3; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 3.

Мелашенко Тетяна: дугласія – 2; модрина – 2; ялина – 2; ялиця – 2.

Окунєв Ігор: ялина – 10.

Панченко Наталя: модрина – 7; ялиця – 3.

Меленевська Олена: ялина – 5; ялиця – 5.

Смол Володимир: дугласія – 5; модрина – 5.

Савченко Дмитро: ялина – 10; ялиця – 10.

Мачевська Ірина: дугласія – 2; ялина – 4; ялиця – 4.

Сірик Олег: дугласія – 4; модрина – 3; ялиця – 3.

Терентюк Людмила: дугласія – 2; модрина – 3; ялина – 3; ялиця – 3.

Володін Іван: дугласія – 10; модрина – 10.

Янчевський  Олег: модрина – 10.

Бурчевська Олена: модрина -10.

Замовлено рівно 561 рослину: 148 буків, 90 дугласій, 107 модрин, 94 ялину, 122 ялиць.

Оплату просимо здійснювати на картковий рахунок ПРИВАТ-банку:

4731-2191-0997-1709, Любека Роман Миколайович.

Після оплати відзвітувати у вайбер  за номером 0958885800 аби ми могли перевірити чи Ваша оплата до нас дійшла.

Це кущ, що сягає висоти до 1,5-2,0 метрів. Пагони опушені, прямостоячі. Шипи дрібні, багаточисельні, прямі, тонкі, зрідка зігнуті. Листки складні, непарноперисті, довжиною до 15-20 см, складаються з 5-9 сильно зморшкуватих, щільних, еліптичних, зверху зелених, голих і знизу світло-зелених, опушених листочків. Квітки двостатеві, крупні, 5-10 см у діаметрі, темно-червоні, зрідка рожеві чи білі, поодинокі, частіше зібрані в суцвіття, духмяні. Цвітуть з початку літа до осені. Супліддя кулясті, приплюснуті, яскраво-червоні, діаметром до 2,5 см, мясисті, дозрівають восени, декоративні.

Морозостійка, невибаглива до родючості ґрунту рослина, димо- та газостійка рослина. Розмножується насінням та вегетативно. Використовують широко в озелененні та як підщепу для щеплених культур троянд. Природно росте на далекому Сході.

На території України здавна її культивують як декоративну й лікарську рослину. Якщо плоди очистити від насіння і волосків, то можна приготувати з них ароматне, вітамінне варення, повидло, джем або компот. Квітки також мають не лише декоративні, але й лікувальні властивості – з сушених пелюсток можна заварювати корисний запашний чай, а настоянку використовувати для догляду за шкірою обличчя.

В декоративному садівництві рослина використовується в одиночних посадках, невеликих групах, на узліссях. Одна з переваг її кращих декоративних форм – великий розмір куща, при цьому колючі, товсті гілки не потребують опори і успішно створюють декоративну живу огорожу. Часто зустрічаються здичавілі зарості.

Пов’язане зображення

Листопадний кущ чи деревце до 5 м висотою. Кора коричнево-сіра.  Крона куляста, розлога. Пагони голі. Бруньки з лусками. Листки прості, яйцеподібні або округлі, трилопатеві, завдовжки до 10-12 см, з пальчастим жилкуванням, зверху темно-зелені, голі, знизу сіро-зелені, зморшкуваті. Черешки до 2 см, з залозами.  Квітки білі, зібрані в пухкі,  окружноподібні волоті, до 10 см діаметром, розпускаються у травні-червні, крайні квітки є стерильними, центральні – фертильними. Плоди яскраво-червоні кулясті кістянки, блискучі, соковиті, до 0,8-1,0 см діаметром, дозрівають у вересні, їстівні, вітамінізовані. Насінини світло-коричневі, плоскі. Вибаглива до родючості ґрунту, зимостійка, тіневитривала. Природно поширена у Східній Європі, зокрема в Україні, Північній Африці, на Кавказі, в Малій і Середній Азії. Західному і середньому Сибіру.  Досить довговічна, доживає до 50 і більше років. Придатна  для озеленення міських територій, зокрема у парках для створення окремих груп і живоплотів

Результат пошуку зображень за запитом "калина звичайна"

Кущ до 2-3 м заввишки з розкидистими, колючими гілками. Листки оберненояйцеподібні, шкірясті, гладкі, краї дрібнозубчасті, з двома серцеподібними прилистками, темно-зелені. Квітки двостатеві, діаметром 2-3 см, декоративні, з мінливим забарвленням від блідо-рожевих до цегляно-червоних. Цвіте до появи листків, у квітні-травні. Рясне цвітіння триває 2-3 тижні. Плоди – яблукоподібні, діаметром 2,0-3,5 см, зелено-жовті, духмяні, кислі, в сирому вигляді неїстівні, з них готують варення. Походить з Японії і Китаю. Повільнорослий, світлолюбний, морозостійкий, середньовибагливий до родючості ґрунту. Розмножується насінням та вегетативно. Широко використовується в озелененні.

Сягає висоти до 7-10 (12) м. Крона яйцеподібна. Пагони у молодому віці, черешки листків, супліддя покриті багаточисельними темно-червоними липкими ворсинками і залозами. Листки складені,  непарно-перисті, до 40-50 см довжиною, сидячих, зверху темно-зелених, знизу сизих листочків з загостреною верхівкою та пилчастими краями. Рослини дводомні чи полігамні. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в густих, пірамідальних, продовгуватих волотях до 12-23 см довжиною. Розпускаються у червні. Плоди – кістянки, дрібні, кулясті, червоні, густо покриті червоними залозистими ворсинками, зібрані у супліддя, подібні на шишку, довжиною до 15-25 см. Дозрівають у вересні і можуть залишатися на рослині всю зиму. Насінини дрібні, кислі на смак. Походить з Північної Америки. Світлолюбна, швидкоросла, середньовибаглива до родючості ґрунту, посухостійка рослина. Розмножується насінням, вегетативно. Досить часто використовується в озелененні.

 

 

 

 

Листопадне дерево до 15-20 м заввишки та до одного метра в діаметрі. Крона широкопірамідальна чи яйцеподібна. Кора коричнево-сіра, з дрібними тріщинами. У старшому віці гілки повислі. Пагони товсті, коричнево-сірі, голі. Бруньки коричневі, клейкі. Листки складні, пальчасті, складаються з п’яти сидячих еліптичних голих листочків, з клиноподібною основою. Квітки червоні з жовтими та червоними крапками і плямами, їхні пелюстки ворсисті чи залозисті. Квітки зібрані у волоть завдовжки  15-25 см.  Плоди – кулясті коробочки, діаметром 3-5 см, що тріскаються на три стулки, шипики дрібні чи майже відсутні, містять 1-3 насінини. Світлолюбний, вологолюбний, вибагливий до родючості ґрунту вид. Використовують в садово-парковому господарстві як солітери та у групових посадках.

 

Листопадна дерев’яниста ліана завдовжки 15-30 м. Виткі пагони цього виду чіпляються до вертикальних поверхонь й опор за допомогою численних невеликих вусиків із липкими дисками. Листки прості, великозубчасті, трилопатеві. Довжина листків сягає 5-22 см.

Рослина добре росте як в тіні, так і на сонці і не вимогливо до ґрунту. Тому висаджувати саджанці можна на будь-яку ділянку. Однак зростання дикого винограду тригострокінцевого ‘Veitchii’ (Parthenocissus tricuspidata ‘Veitchii’) і забарвлення його листя безпосередньо залежать від освітленості. На сонці їх забарвлення буде набагато яскравіше, ніж в тіні. Не рекомендується садити рослина і на ділянці, де дме холодний вітер.

Дорослу рослину поливати слід за сезон всього три-чотири рази, але якщо літо спекотне і посушливе, то знадобляться більш часті поливи. На кожен кущ знадобиться не менше одного відра води. Молодим саджанців потрібен регулярний полив. Між поливаннями ґрунт у пристовбурних колах має висихати.

До ґрунтів не вимогливий, але добре розвивається на родючих ґрунтах. У сухі і кислі саджати не рекомендується. Не страшні винограду пил, газ та інші забруднення. Для підвищення морозостійкості в кінці серпня бажано підгодувати калійним добривом. Бажано влаштовувати додаткове укриття, аби вберегти рослину від вимерзання.

В перший рік після посадки рекомендується підживлення азотними добривами. Добре відчуває себе в контейнерному саду, так як коріння його не надто заглиблюються в ґрунт.

Прекрасна ґрунтопокривна рослина, міцна ліана з гарними листям. Якщо посадити її в контейнер і підвісити , це буде ампельна рослина з густими спадаючими пагонами. Ландшафтні дизайнери та садівники часто застосовують цей декоративний виноград для вертикального озеленення:
– стін будинків і господарських будівель;
– альтанок;
– парканів;
– балконів.

Пов’язане зображення

Листки дуже яскраві і привабливі, опадають з морозами. Але від цього декоративність рослини не  втрачається, а набуває лише нової тональності. Здерев’янілі пагони ліани – витончені,  – прекрасно прикрасять зимовий сад. Цей вид дикого винограду тригострокінцевого ‘Veitchii’ (Parthenocissus tricuspidata ‘Veitchii’) дуже люблять ландшафтні архітектори, тому що листки розташовуються почергово, утворюючи красиву орнаментальну картину, ніби покриту лаком.

Існує думка, що дикий виноград тригострокінцевий‘Veitchii’ (Parthenocissus tricuspidata ‘Veitchii’) захищає дерев’яний матеріал від гнилі, так як краплі дощу стікають по листю, не пропускаючи їх до дерев’яного спорудження.

Результат пошуку зображень за запитом "девичий виноград вичи"

Важливо! При посадці цієї рослини місце щеплення необхідно розмістити в лунці так, щоб воно було нижче основного рівня ґрунту на 3-5 см. Якщо посадка проводилася навесні, то вже восени, на той час як рослина добре вкорениться, лунку потрібно засипати ґрунтом, щоб місце щеплення опинилося під землею. Якщо ж посадка проводилася влітку або восени, то на зиму місце щеплення потрібно утеплити тирсою або опалим листям, а вже влітку наступного року засипати лунку ґрунтом.

 

 

 

Дикий виноград тригострокінцевий ‘Veitchii’ (Parthenocissus tricuspidata ‘Veitchii’) – це культивар дикого винограду тригострокінцевого (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Plach.). І, як будь-який культивар, для збереження декоративних ознак розмножується тільки вегетативно: укоріненням живців або щепленням. Живці вкорінюються дуже легко, але на власних коренях ‘Veitchii’ в Україні вимерзає в суворі морози. Тому ‘Veitchii’  найчастіше розмножують щепленням на близькоспоріднений дикий виноград п’ятилисточковий (Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch.). Таке щеплення робить ‘Veitchii’ морозостійким і забезпечує гарний ріст. З насіння ‘Veitchii’, якого рослина дає в достатку, виростає дичка – дикий виноград тригострокінцевий, який часто неправдиво називають ‘Veitchii’ і дешево продають через інтернет.

Чим схожа і чим же відрізняється форма ‘Veitchii’ від свого батька, дикого винограду тригострокінцевого? У дикого винограду тригострокінцевого теж є присоски, якими він кріпиться до каменів і стовбурів дерев; він досить морозостійкий; росте значно повільніше. У дикого винограду тригострокінцевого є різні форми листя: до вступу в фазу плодоношення лист роздільний, трійчастий, а у плодоносному лист цілісний. Дикий виноград тригострокінцевий ‘Veitchii’ же відрізняється більшим темно-зеленим шкірястим листом і набагато більшою швидкістю зростання.

Результат пошуку зображень за запитом "дивочий виноград вічі"

Де і як садити виноград дикий виноград тригострокінцевий ‘Veitchii’? За допомогою присосок він сам добре кріпиться до різних вертикальним і горизонтальних поверхонь з дерева, бетону, цегли, пластику і навіть скла. На залізних поверхнях горить від перегріву в літню спеку. Також було помічено, що на провітрюваних поверхнях (тин, рабиця, дерев’яні решітки), росте набагато гірше. Не можна садити в глухий тіні будов і великих дерев. Краще росте на сонці при рясному поливі, дає прирости до трьох метрів вже за перший  рік. Зазвичай, при помірному поливі, виростає за рік на метр. У перші кілька років обов’язково поливати, особливо в літню спеку. Відстань між саджанцями рекомендується не менше 3 метрів або одна рослина на секцію паркану (2-4 метра), зімкнеться відбувається за 2-3 роки. Взагалі ж дикий виноград тригострокінцевий ‘Veitchii’ в десятирічному віці досягає 7-10 м в довжину, обплітаючи 3-4-х поверховий будинок. Садити його бажано впритул до стіни або огорожі. Якщо пагони довгі, можна спочатку закріпити їх скотчем або постелити уздовж поверхні.

Пов’язане зображення

Пов’язане зображення

На саджанцях зазвичай добре видно місце щеплення, на ньому не повинно бути обв’язувального матеріалу, інакше утворюється задушлива перетяжка. Місце щеплення при посадці необхідно заглибити на 2-3 см під землю. При осінній посадці необхідно вкрити листям або тирсою. До ґрунтів не вимогливий, але на піщаних ґрунтах поливати необхідно частіше.

Дикий виноград тригострокінцевий ‘Veitchii’ не шкодить фундаменту і стін, скоріше навпаки – захищає будову. По-перше, у ‘Veitchii’ максимальний діаметр стовбура 10 см – це не тополя з метровим діаметром стовбура і величезним вагою. По-друге, обплітаючи землю біля фундаменту, витягує з неї зайву вологу. По-третє, почергово розташоване листя влітку захищають стіну від сонця і дощу. Хотілося б бачити цю красиву і оригінальну ліану частіше на стінах будинків, особливо вона може допомогти скрасити одноманітну і сумну совкову архітектуру.

виноград вічі на будинку

Результат пошуку зображень за запитом "тригострокінцевий"

1. ВСТУП

В останні десятиліття приріст екологічної свідомості призвів до використання критеріїв стійкості в міських системах і проектах будівель. Сталий розвиток вимагає розгляду цілого ряду взаємопов’язаних елементів, таких як зменшення споживання енергії та споживання води, мінімізація відходів та забруднення, забезпечення ефективного громадського транспорту. Зелені простори, включаючи озеленення будівель, є лише однією частиною. При цьому підхід до сталого будівництва пріорітетними завданнями є закриття кругообігу матеріалів і водних циклів, а також скорочення споживання енергії.

Останнім часом концепція «зеленої інфраструктури» була визначена як сукупність штучних елементів, які забезпечують численні екологічні функції як в будівельних, так і в міських масштабах. Серед цих функцій виділяються енергозбереження будівлі, а також зниження температури навколишнього середовища та зменшення ефекту міського теплового острова. У цьому відношенні одними з найбільш інноваційних і цікавих рішень для цієї мети є системи будівництва зелених будівель, які являють собою зелені дахи і зелені фасади. В той час, як традиційна зелень в архітектурі використовується переважно з естетичних причин, в даний час її використання також виправдане з екологічних та економічних причин, таких як економія енергії, довговічність будівельних матеріалів, поліпшення міського клімату, підтримка біорізноманіття тощо.

Однак рослинність, як правило, пов’язана з недоліками, такими як більш високі початкові інвестиції, витрати на утримання та можливі пошкодження будівлі. Більш того, рослинність змінюється в часі і просторі (її форма, вага, густота листя т. д.), тому її переваги та недоліки не є ні безпосередніми, ні постійними в часі. Цей факт робить кількісну оцінку його поведінки, і, отже, він може поставити під загрозу його реалізацію в будівлях, враховуючи, що інженери та архітектори повинні контролювати всі змінні проектування, особливо на етапі проектування.

Є два основні способи інтеграції рослинності в будівлю: зелені дахи і зелені фасади. Використання зелених дахів є досить усталеною практикою в усьому світі, з чіткою класифікацією між екстенсивними та інтенсивними системами та великою кількістю виробників. У випадку вертикального озеленення фасадів будівель існує деяка дисперсія щодо конструктивних систем, видів, що використовуються і т. д. Слід зазначити, що з архітектурної точки зору, можливо, легше використовувати плоский простір – дах будівлі, який був відновлений для використання людьми завдяки впровадженню цієї зеленої системи. Що стосується зелених фасадів, то складність його впровадження на будівництві вертикальних поверхонь, і той факт, що вони більш помітні з вулиці, можуть бути причинами його дефіцитного використання.

Але, з іншого боку, озеленення фасадів потенційно більше впливає на навколишнє середовище будівлі, ніж озеленення дахів, оскільки площа поверхні стін будинків завжди більша, ніж площа даху. В багатоповерхівках це може бути в 20 разів більше площі даху.

Що стосується зелених насаджень як пасивної системи енергозбереження в будівлях, то існують деякі технічні питання щодо їх теплової поведінки та основних характеристик, які розглядалися протягом останніх років. Такі питання як ефект затінення рослин, тобто здатність перехоплювати сонячну радіацію, або ефект охолодження за допомогою підрахунку сумарного випаровування вологи (евапотранспірації) з рослин, є одними з основних тем, що вивчаються дослідниками. Але важливо підкреслити, що робота з рослинами не є легкою справою і зазвичай неможливо узагальнити результати дослідження через залежність погодних умов, яка впливає на ріст рослин, або на використовувані види рослин. Більше того, відмінності між існуючими системами, такими як зелені фасади або зелені стіни, можуть призвести до неправильного тлумачення результатів досліджень.

2. ОСНОВНІ МІРКУВАННЯ

Необхідно враховувати чотири ключові питання внеску VGS (Системи вертикального озеленення) в пасивні енергозбереження в будівлях, які можуть вплинути на його функціонування. По-перше, така система будівництва використовувалася для розміщення рослин на фасадах будівлі. По-друге, клімат впливає не тільки на термічну поведінку будівлі, але й на вибір видів рослин і на те, як цей клімат впливає на їхній розвиток. По-третє, тип використовуваних видів рослин, тобто якщо вони є листяними або хвойними, чагарниковими або виткими рослинами тощо. Нарешті, останнім ключовим аспектом, який слід розглянути, – це знати, які механізми впливають на роботу цих зелених систем як інструмент для пасивної  економії енергії.

2.1. КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ СИСТЕМ

Згідно Wong et al., VGS передбачає будь-який спосіб розміщення рослин на фасаді будівлі. Традиційно ці системи складалися з альпіністських рослин, які піднімалися безпосередньо на фасаді матеріалу. При більш оновленому підході ці системи мають тенденцію відокремлювати рослини від поверхні фасаду, щоб уникнути потенційних проблем, пов’язаних із зв’язуванням будівлі з живими організмами. Це передбачає необхідність впровадження опорних конструкцій для забезпечення повного, рівномірного розвитку рослин на всій поверхні фасаду. З метою досягнення цієї мети в останні роки були розроблені різні конструкції, що забезпечують різні будівельні системи.

На відміну від інших систем будівель, таких як зелені дахи, у випадку зелених вертикальних систем не існує встановленої стандартизації, що визначає її конструкцію та  варіації. Таким чином, різні дослідники і підприємства вирішили завдання покриття великих поверхонь вертикального будівництва рослинами, але в той же час різні конструкції також означають різні теплові характеристики. Цей факт перешкоджає порівнянню результатів досліджень і вимагає врахування типів зелених систем при обговоренні цих результатів.

У зв’язку з цим Perez et al.  запропонована класифікація VGS для будівель (табл. 1). У цій класифікації автори диференціюють ці системи в екстенсивних і інтенсивних системах відповідно до вимог вартості реалізації та подальшого обслуговування. З іншого боку, ця класифікація розрізняє «зелені вертикальні системи» на дві великі групи – «зелені фасади» і «живі стіни».

Зелені фасади – це один з видів VGS, в яких системи озеленення розробляються з використанням спеціальних опорних конструкцій, головним чином, спрямованим на те, щоб охопити бажану ділянку. Рослини можна висаджувати безпосередньо в ґрунт, в основу конструкції або в горщики, на різних висотах фасаду. Зелені фасади можна розділити на три різні системи. Традиційні зелені фасади (рис. 1), де рослини-альпіністи використовують фасадний матеріал як опору; двошаровий зелений фасад або зелена завіса (рис. 2) і вазони по периметру (рис. 3), коли висячі рослини висаджують навколо будівлі як частину складу фасаду для створення зеленої завіси.


Рис. 1. Традиційний зелений фасад. Леріда, Іспанія.


Рис. 2. Двошаровий зелений фасад. Дротовий. Барселона, Іспанія.


Рис. 3. Вазони по периметру. Леріда, Іспанія.

У випадку двошарових фасадів використовуються модульні решітки, дротові та сітчасті конструкції. Модульні решітки є дуже легкими металевими  модулями, встановленими на стіні будівлі або на незалежних конструкціях, які стають опорою для витких рослин. У дротових конструкціях використовується система сталевих кабелів, кріплень, сепараторів та інших елементів, що представляють собою легку структуру, яка служить опорою для витких рослин. Структура сітки складається з дуже легкого матеріалу, яка забезпечує опору для рослин-альпіністів,  прикріпленою до стіни будівлі або до будівельної конструкції.

Живі стіни виконані з геотекстильного фетру (рис. 4) та/або панелей (рис. 5), іноді попередньо культивованих, які закріплені до вертикальної опори або на конструкції стіни. Панелі та геотекстильний фетр забезпечують підтримку рослинності, що утворюється за допомогою оббивки рослин: папоротей, невеликих чагарників і багаторічних квітів.


Рис. 4. Живі стіни. Панелі. Puigverd de Lleida, Іспанія.


Рис. 5. Живі стіни. Геотекстильний фетр. Мадрид, Іспанія.

2.2. ВПЛИВ КЛІМАТУ

При вивченні потенціалу вертикальних систем рослин для будівель як пасивних систем енергозбереження в будівлях необхідно враховувати величезний вплив погодних умов на їх експлуатацію. У цьому сенсі до звичайного впливу клімату на теплові показники будівлі, вплив погоди на ріст рослин (густота листя, висота рослин тощо) і на їх фізіологічні функції (транспірація, положення листя тощо).

Часто автори не уточнюють клімат, в якому проводилося дослідження. В іншому випадку вони вказують на це, але не використовують відому класифікацію клімату, тим самим ускладнюючи порівняння. З цієї причини для порівняння результатів основних робіт, що розглядаються в даній роботі, вважається доцільним використовувати систему класифікації клімату Кеппена, яка є широко використовуваною системою класифікації світового клімату.

Категорії класифікації клімату Кеппена базуються на річній і щомісячній температурі і середніх значеннях опадів. Ця система розпізнає п’ять основних кліматичних типів, позначених великою літерою: (A) екваторіальний, (B) аридний, (C) теплий помірний, (D) сніжний, і (E) полярний. У межах цих типів визначаються різні підкатегорії в залежності від опадів і температури (рис. 6а і б).


Рис. 6. (a) Кліматична класифікація Кеппена, (б) Кліматична класифікація Кеппена та положення аналізованих робіт за категоріями.

На рис. 6,  видно, що більшість робіт розміщені в квадранті, відповідно до перетину північної і східної півкуль, залишаючи практично всю південну і західну півкулі майже пустими. Що стосується континентів, то більшість досліджень сконцентровані в Європі та Азії, але не виявлені на інших континентах, в Америці, Африці та Австралії. Можна також відзначити, що більшість досліджень зелених фасадів, були проведені в Європі, в той час як те, що стосується зелених стін, в основному розташовані в Азії.

Більше того, враховуючи те, що однією з основних цілей цих систем є перехоплення сонячної радіації, можна побачити, що не вистачає досліджень в тих регіонах світу з високою сонячною радіацією, де вони можуть бути більш ефективними (рис. 7).

2.3. ВПЛИВ ВИДІВ РОСЛИН

Іншим аспектом, який слід враховувати у VGS при використанні в якості пасивних систем енергозбереження, є вид рослин. Кожна конструктивна система використовує різні види рослин. Таким чином, у зелених фасадах зазвичай використовуються виткі рослини, тоді як у зелених стінах частіше зустрічаються чагарники та трав’янисті рослини. Отже, рослини, використовувані для зелених фасадів, можуть бути листяними або хвойними, листопадними або вічнозеленими, але в зелених стінах використовують рослини в основному вічнозелені. Цей факт може мати велике значення на теплові показники фасаду. При використанні хвойних та листяних вічнозелених рослин на охолодження та нагрівання впливає охоплення площі рослинами, тоді як при використанні листяних листопадних рослин впливає лише період охолодження, оскільки сонячне випромінювання проходитиме протягом опалювального періоду, тому що настає безлистий період.

З іншого боку, за словами Переса, при роботі з листяними лисподадними рослинами необхідно враховувати посилення сонячного випромінювання на будівлі в періоди переходу, тобто навесні та восени. Листя різних видів ростуть в різні моменти і з різною швидкістю протягом весни, і не всі види втрачають своє листя в той же момент і відповідно до тієї ж швидкості восени.

Що стосується видів рослин, що використовуються у дослідженнях, то можна побачити, що насправді використовувалися лише два види – багаторічні,  плющ звичайний (Hereda helix L.) і дикий виноград тригострокінцевий (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch). Очевидно, що обидві рослини мають можливість піднятися на стіну будівлі без додаткової підтримки. Оскільки кількість видів рослин, які потенційно можуть бути використані, дуже висока, залежно від клімату,  існує розрив у виборі найбільш придатних видів, які слід вивчити.

При вивченні видів, що використовуються в дослідженнях двошарових фасадів, спостерігається збільшення видового різноманіття. Такий приріст може бути наслідком експериментальної мети більшості досліджень на двошарових фасадах. У цьому випадку, окрім плюща звичайного (Hereda helix L.) і дикого винограду тригострокінцевого (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch), виявляються й інші цікаві види, а саме представники родів Гліцинія (Wisteria Nutt.) та Ломиніс (Clematis L.). Це пояснюється тим, що створення двошарових фасадів через опорні конструкції дозволяє розширити можливості використання ряду видів рослин, які використовують ниткоподібні вусики, шипи  та інші видозміни. Крім того, серед розглянутих досліджень можна побачити групу видів, які зазвичай використовуються в сільському господарстві для виробництва продуктів харчування.

Види рослин, що використовуються в дослідженнях зелених стін повністю відрізняється від ситуації для зелених фасадів, оскільки може використовуватися ряд різних чагарників і трав’янистих видів, навіть деякі лісоутворюючі види.  Оскільки кожна окрема рослина має свої особливості, які можуть впливати на теплову показники зеленої стіни (тінь, евапотранспірація тощо), знання того, який вид рослини використовувався, його розташування в зеленій стіні, ступінь розвитку тощо  мають бути ключовими факторами при проектуванні цих будівельних систем.

2.4.  МЕТОДИ РОБОТИ

В цілому конструктивні системи VGS відрізняються (в основному, зеленими стінами або зеленими фасадами), механізмами, які регулюють його теплові показники, також можуть бути різними.  У основному слід відібрати чотири основних ефекти: ефекти затінення, ефект охолодження, ефект ізоляції і ефект вітрозахисного  бар’єру.

Ефект затінення, який, ймовірно, є найбільш значним для цілей енергозбереження, що складається в основному з перекриття сонячного випромінювання, забезпечуваного рослинами. Більшість  досліджень розглядають цей ефект.

Ефект охолодження досягається за рахунок процесу випаровування води з рослин і субстратів. Хоча лише  половина  досліджень розглядається цей ефект, варто підкреслити, що деякі з них фактично не враховують ефект, викликаний сумарним випаровуванням води. У даному випадку це часто знижує температуру поверхонь фасаду будівлі, що виникає з-за наявності рослин.

Що стосується охолоджуючого ефекту, слід зауважити, що для зелених фасадів єдиний ефект, який дійсно впливає на теплові показники, є транспірація від рослин. Це тісно пов’язано з видом рослин, режимом зрошення (чим більша кількість операцій зрошення, тим вищий коефіцієнт транспірації) і, нарешті, орієнтація фасаду. Що стосується зелених стін, то в цьому випадку випаровування води з субстратом повинно бути додано до транспірації рослин, так що до вище згаданим змінним має бути доданий вміст вологи в субстраті.

Ефект ізоляції пов’язаний з ізоляційною здатністю різних шарів в залежності від складу різних систем, таких як шар підкладки (товщина і матеріали), повітря в рослинному шарі, інших можливих проміжних шарів повітря і т. д.  Деякі дослідження включають можливість розробки фасадів з внутрішнім повітряним шаром, який може бути закритий або відкритий, в залежності від того, чи потрібно віддавати перевагу ефекту ізоляції або подібному результату. Хочеться зазначити, що конвекційне переміщення повітря забезпечує цікаві переваги перед традиційними фасадами.

Нарешті, ефект вітрового бар’єру відноситься до здатності VGS, яка включає в себе установки і опорні конструкцій, модифікується не тільки ефектом прямого вітру над стінами фасаду будівлі, але й оновленням повітря в різних типах VGS, що впливає на ізоляційну здатність цієї системи опосередковано.  Тому необхідні подальші дослідження з цього питання з-за зв’язку між впливом вітру на фасади і втрати енергії.

3. ЗЕЛЕНІ ФАСАДИ
У цьому розділі перераховані та підсумовані найважливіші наукові внески, зроблені в останні роки щодо використання зелених фасадів (традиційних та двошарових) як пасивної системи енергозбереження.

3.1.1. Традиційні зелені фасади

Деякі автори вивчали функціонування традиційних зелених фасадів як системи теплового пасивного захисту будівлі. Загалом кажучи, для традиційний зелених фасадів використовують виткі рослини, які самостійно піднімаються, використовуючи матеріал стін як опору. У цих системах, як правило, у підніжжя стіни фасаду розміщуються альпіністскі рослини, а також можуть використовуватися прості опорні системи, прикріплені до стіни.

Хояно  вивчав використання рослин для управління сонячною енергією і як це  впливає на теплове середовище будівлі. Одним із досліджених випадків був вплив традиційного зеленого фасаду з дикого винограду тригострокінцевого (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch), розташованого на західній стороні (залізобетонна стіна товщиною 15 см) двоповерхового окремого будинку в мікрорайоні Токіо, під час літнього сезону. У цьому дослідженні вимірювалися зовнішні та внутрішні температури поверхні стін будівлі. Через сонцезахисний ефект зеленого фасаду спостерігалося зниження температури до 13 °С через 15 годин на зовнішній поверхні, а також зниження температури внутрішньої поверхні до 11 °С через 18 годин (рис. 8). Хояно підкреслює той факт, що протягом ночі відбувався застій повітря на зеленому екрані, що зробило підвищення температури в цьому просторі з наступним негативним впливом на конвективне охолодження.

 

Рис. 8. Розподіл температур поперечного перерізу зовнішніх стін, з і без сонцезахисного ефекту плюща

Ді і Ван  вивчали охолоджуючий ефект традиційного зеленого фасаду товщиною 10 см з плющем звичайним (Hereda helix L.), розташованим на фасадах південної і західної стіни в університетській бібліотеці Цінхуа в Пекіні. Стіни цієї історичної будівлі виконані з важкої цегли. Вимірюваними параметрами були сонячна радіація, температура, тепловий потік і швидкість вітру. З цих значень теплообмін через стіни обчислювався з наступними припущеннями: не було перекриття між листами, температура була рівномірною і лист плюща мав незначну теплову потужність. Основними результатами було те, що середня температура під зеленою оболонкою зменшилася на 8,2 ° C порівняно з температурою перед зеленим фасадом. Максимальне зниження температури поверхні досягало 16 °С в 16:40.

Келер, у випадку традиційного зеленого фасаду в Берліні, стверджував, що температурні різниці під фасадом  з плющем звичайним (Hereda helix L.) можуть досягати до 3 °C в холодні ночі взимку (ефект ізоляції), та до 3 °C влітку (ефект тіні).

Eumorfopoulou і Kontoleon  провели експеримент, щоб оцінити внесок стін, покритих рослинами, до термічної поведінки огороджувальних конструкцій. Дані були зафіксовані в орієнтованому на схід  традиційному зеленому фасаді з дівочим виноградом тригострокінцевим (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch) товщиною 25 см, розташованому в північній частині Греції (Салоніки) на будівлі з теплоізольованими фасадними стінами (цегляною кладкою), з використанням світлої штукатурки, як для зовнішніх, так і для внутрішніх покриттів. Вимірювані параметри були зовнішніми та внутрішніми температурами поверхні, температурою листя, температурами зовнішнього та внутрішнього середовища. Крім того, були розраховані теоретичні теплові потоки через стінку.

Основні результати показали, що завдяки зеленому покриттю максимальне добове зниження температури на східній стіні будівлі становила близько 5,7 °C на зовнішній поверхні і 0,9 °C на внутрішній поверхні стіни. Таке зниження поверхневих температур передбачає зниження температури в приміщенні на 0,5 °C.

Штернберг та співавтори  збирали дані про температуру  і відносну вологість протягом року з п’яти традиційних зелених фасадів плюща звичайного (Hereda helix L.) в різних місцях Англії. Різниця між досліджуваними зеленими фасадами заключалися в товщині листя, орієнтації і експозиція, згідно рис. 9. Результати показали, що на п’яти ділянках середньодобова максимальна температура була на 36% нижчою на фасадах, покритих плющем, ніж на відкритих (ефект тіні). Крім того, добова мінімальна температура була на 15% вищою на покритому фасаді, ніж на відкритих (ізоляційний ефект). Покрівля із плюща значно знижувала щоденні максимальні температури поверхні, і діапазоні  від 1,7 ° C (товщина шару плюща менше 10 см) до 9,5 °C (товщина шару плюща близько 45 см). Середньодобова відносна вологість на всіх ділянках була дещо вищою (але не значною), між 1% і 15%, на покритих  плющем поверхнях, ніж на відкритих стінах.

 


Рис. 9. Особливості традиційного зеленого фасаду в Штернберзі.

 

Періні та співавтори вивчають вплив повітряного потоку та температур на конструкції різних вертикальних систем. Серед них був і  традиційний зелений фасад або пряме озеленення фасадів, на думку авторів. Це був зелений фасад товщиною 20 см з плющем звичайним (Hereda helix L.), орієнтований на північний захід. Фасад будівлі був виконаний з кладочного матеріалу (глиняні цеглинки), який знаходився в міській місцевості Делфта (Нідерланди). Вимірюваними параметрами  були швидкість вітру (на відстані 1 та 10 м), температура поверхонь і температура повітря перед фасадом (на відстані 1 м та 10 см).  Що стосується температур поверхні, то було знижено на 1,2 °C. Такі значення результатів незначні в порівнянні з іншими в аналогічних дослідженнях, оскільки, за даними авторів, вимірювання проводили восени без прямого сонця і при  зовнішній температурі нижче 18 °C. Що стосується швидкості вітру, то  у випадку традиційного зеленого фасаду  виявлено зменшення швидкості на 0,43 м/с в порівнянні зі швидкістю вітру в 10 м перед фасадом. Крім того, швидкість вітру всередині листків має тенденцію бути майже нулевою.

Сусорова і співавтори використали дані, записані в традиційному зеленому фасаді, для валідації математичної моделі  теплових характеристик зовнішніх фасадів з рослинністю. Збір даних проходив протягом 3-х днів на південному фасаді в Технологічному інституті Іллінойса в Чикаго, який мав  конструкцію з сталевих двосторонніх колон, розташованих на відстані 3 м, вікна з металічним каркасом  займали приблизно 70% площі,  приблизно 30% займала цегла. Ця частина цегляного фасаду була частково покрита дівочим виноградом тригострокінцевим (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch). Вимірюваними параметри були зовнішня поверхня, поверхня  зовнішньої стіни, поверхня листа і поверхня внутрішньої стінки, а також температура листків  (5 см від фасаду стіни), відносна вологість, швидкістю вітру і сумарна горизонтальна сонячна радіація. Вимірювання показали, що найменший розрив між температурою зовнішньої поверхні без покриття і рослинністю відбулося близько 14:00 (7,9–5,7 °C) і узгоджується з найбільш високими вимірами значень сонячної радіації. У сонячний день температура зовнішньої поверхні фасаду з рослинним покриттям завжди була нижчою, ніж у непокритого фасаду (середня різниця 1,6–1,1 °C). З процесу моделювання основні висновки заключалися в тому, що сонячне випромінювання, орієнтація фасаду і температура повітря були більш впливовими по відношенню до теплових показників зеленого фасаду, ніж відносна вологість повітря, швидкість вітру чи параметри установки.  З точки зору орієнтації фасаду, рослинний шар особливо ефективний для охолодження східних і західних фасадів, які піддаються  впливу найбільш високих рівнів сонячної радіації. Що стосується температур повітря, то при більш високих шар фасадної установки також був менш ефективним для охолодження зовнішньої поверхні і зменшення теплового потоку через фасад. Збільшення відносної вологості також збільшує зниження температури поверхні, а також збільшує швидкість вітру, знижує температуру поверхні, що знаходиться нижче.

 Видно, що у випадку традиційних зелених фасадів більшість досліджень проводиться з використанням даних, зібраних на існуючих фасадах (старі будівлі, історичні будівлі тощо). Крім того, деякі з них є дослідженнями -моделюваннями, в яких дані, використовувалися для перевірки моделі.  Посилаючись на тривалість, більшість досліджень обмежувались  дослідженням лише в  літній період.  Таким чином, необхідні додаткові дослідження в зимовий період, а також перехідні періоди (навесні та восени). Що стосується використовуваних видів рослин, як було зазначено вище, то використовувалися лише два види, плющ звичайний (Hereda helix L.) та дівочий виноград тригострокінцевий (Parthenocissus tricuspidata (Sieb. et Zucc.) Planch). Обидва види мають автономні механізми зростання на стінці будівлі, без допоміжних споруд. Таким чином, спостерігається дефіцит в кількості різних видів рослин, що використовуються в традиційних зелених фасадах.

З точки зору основних висновків досліджень щодо енергозбереження, вважається, що найбільш важливим параметром для порівняння може бути зареєстроване зниження температури зовнішньої стіни будівлі внаслідок впливу наявності зеленого фасаду, оскільки це перший і найбільш прямий ефект.  Загальний висновок полягає в тому, що у всіх випадках спостерігалося зниження температури зовнішньої поверхні стіни будівлі, незалежно від орієнтації фасаду і товщини листя. Ці скорочення коливаються в межах від 1,7 °C до 13 °C в теплому помірному кліматі  і від 7,9 °C до 16 °C у сніговому кліматі, в літній період в обох випадках.  Крім того, не було виявлено жодних відмінностей між показниками енергозбереження від листяних і хвойних видів у літній період. Тому, можна зробити висновок, що необхідні додаткові дослідження теплового поведінки протягом усього року. Що стосується товщини, то пряма залежність від економії енергії очевидна, і можна стверджувати, що чим більша товщина листя, тим більше знижується температура поверхні. Однак дані, пов’язані з температурами внутрішньої поверхні, не можна порівняти, оскільки це значення залежить від складу кожної стіни фасаду будівлі. В деяких дослідженнях дані про тепловий потік через стіну фасаду були надані, але знову ж таки залежали від складу стіни.

3.1.2. ДВОШАРОВІ ЗЕЛЕНІ ФАСАДИ

У більш сучасних системах вертикального озеленення, рослинний шар відокремлений від стін будівлі. Ці нові конструкції використовують для цього псевдоструктури, в основному з металу. На відміну від традиційних зелених фасадів, на яких виростають рослини, що піднімаються вздовж  стін будівлі, без покриття отворів вікон, нові системи дозволяють покривати фасад  контрольовано, завдяки опорній конструкції. Це означає, що можуть бути досягнуті різні ступені покриття, так що можна покрити не тільки непрозору ділянку стіни, але і всю поверхню, включаючи вікна. У деяких випадках, часто експериментальних, тільки вікна покриті рослинами.

У експерименті, проведеному Хояно  в Університеті Кюсю, основною метою було виміряти сонцезахисний вплив  на південно-західній веранді під час літніх періодів. На думку автора, хоча веранду можна вважати привабливим простором для з’єднання  приміщення і на відкритого простору, його теплове середовище може погіршитися влітку завдяки сонячному випромінюванню, що впливає на клімат у приміщенні. Вимірюваними параметрами були  сонячне випромінювання, температура повітря, температура земної кулі, відносна вологість, температура листя і температура поверхні на веранді. Було встановлено, що сонцезахисний вплив рослинності був дуже ефективним для затінення сонця, досягнувши зниження до 60% на прямому сонячному випромінюванні. Цей ефект тіні мав безпосередній вплив на температуру повітря на веранді.  У цьому дослідженні особлива увага приділялася негативному сонцезахисному впливу на поперечну вентиляцію. Хрестова вентиляція, яка дуже потрібна в літній час, пройшла від 46% без екрану і до 17% з зеленим екраном.

Stec провів лабораторний експеримент для теоретичного оцінювання (моделювання) ефекту затінення шаром плюща звичайного (Hereda helix L.) замість звичайного шару жалюзі, використаного в двошаровому зеленому фасаді. В даному лабораторному дослідному приміщенні було встановлено, що температура повітря за шаром рослин була значно нижчою (20–35%), ніж за шаром жалюзі. Крім того, загалом спостережуване підвищення абсолютної вологості було в межах 0,5–1,8 г/кг. Враховуючи, що температура повітря всередині зростає, кінцева відносна вологість повітря не повинна значно змінюватися.

Шмідт, говорячи про будівлю Інституту фізики в Університеті Хумболта в Берліні-Адлерсхофі, підкреслює поєднання стійкого управління водними ресурсами зі зменшенням споживання енергії для охолодження та вентиляції. У цій будівлі дощова вода була використана для постачання вологи системі озеленення та вентиляційних установок двошарового зеленого фасаду. Влітку 2005 року середня евапотранспірація для південної сторони будівлі становила від 5,4 до 11,3 мм/ добу, в залежності від того, на якому поверсі будівлі були розташовані сівалки.  За словами автора, евапотранспірація є найважливішим фактором екологічної користі зелених дахів і зелених фасадів у містах. Отже, озеленення будівлі призводить до значного додаткового зростання евапотранспірації. Цей факт має високий потенціал для зниження температури поверхні будівлі і поліпшення клімату всередині і навколо будівлі, особливо в сухому кліматі.

Вонг та його команда провели великий експеримент, в якому були зафіксовані дані про теплову поведінку восьми VGS в Сінгапурі (тропічний клімат). Однією з восьми систем був двошаровий зелений фасад, виконаний з модульних шпалер. Вимірюваними параметри були температура поверхні стіни і температура навколишнього середовища перед фасадом. Середнє зниження температури поверхні стінки під двошаровим зеленим фасадом становило 4,36 °C, максимальні зменшення – у другій половині дня. Згідно з цим експериментом вплив VGS на температуру навколишнього середовища не був значним.

В Ip et al.  було запропонований коефіцієнт, що відображає показники затінення витких рослини за його річний цикл вирощування і в’янення. Дослідження було засноване на даних експерименту, проведеного протягом 2003 і 2004 років. У цьому експерименті двошаровий зелений фасад, виконаний з модульної решітки з дівочим виноградом пятилисточковим (Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch.), був поміщений у вікно офісної будівлі, розташованої в Брінтоні (Великобританія). Основними виміряними параметрами були температура і відносна вологість всередині офісу. Спостерігалися максимальні зниження температури повітря в приміщенні на 5,6 °C протягом доби і 3,5 °C протягом літніх ночей (з липня по вересень). Відносна вологість була також вищою у вікні офісу з двошаровим зеленим фасадом, що на 4,7% вище у липні і на 13,7% у жовтні.

Дуже цікавий внесок цього дослідження полягає в спробі охарактеризувати ефект тіні від двошарових зелених фасадів. У цьому сенсі еволюція сонячної проникності листка в залежності від кількості листкових шарів була охарактеризована  до 2000 вимірювань під зеленим фасадом (рис. 10).

Рис. 10. Ріст сонячної трансмісії для різної кількості шарів листків

 

Перес  за весь час проводив моніторинг існуючого двостороннього зеленого фасаду, розташованого недалеко від Лериди (Іспанія), в континентальному кліматі. Фасад складався з сталевої модульної решітки з гліцинією китайського рослин (Wisteria sinensis Sims.). Вимірюваними параметрами були температура зовнішньої поверхні, а також температури повітряного і проміжного простору. Хоча було виміряне освітлення, а не сонячне випромінювання, це дослідження показало, що тінь від зелених фасадів з подвійним покриттям порівнянні з кращими значеннями коефіцієнта тіні, які, як правило, можна отримати з використанням штучних барєрів таких як жалюзі, тенти і т. д. Розуміючи коефіцієнт світлопропускання через двошаровий зелений фасад як співвідношення між освітленістю проміжного простору і освітленістю, це значення варіює від 0,04 в липні до 0,37 в аквітні протягом сезону, коли листовий апарат повністю розвинений. Температура поверхонь зовнішніх стін в закритій зоні була  на 5,5 °С нижче, ніж у відкритій зоні. Ця різниця  була вищою в серпні і вересні, досягнувши максимальних значень 15,2 °С на південно-західному фасаді в вересні (рис. 11).

Рис. 11. Температура поверхонь стін будівлі, виміряна на зеленому фасаді Гольмеса в 2009 році.

 

У Пересе [10] була розглянута важливість використання листяних видів у регуляції сонячного навантаження в різні пори року. Він  підкреслює важливість знань біологічного циклу різних видів в різних кліматичних умовах, тому що впливає на момент, коли листя опадає (або виростає), і, очевидно, кількість сонячної енергії може бути зменшена або збільшена. Це особливо важливо в перехідних сезонах – весною та восени.

В Perini et al. було проведено дослідження, присвячене впливу потоку повітря і температур на конструкції різних вертикальних систем, а також двошаровий зелений фасад, розташований в Роттердамі (Нідерланди). Фасад був зроблений з алюмінієвих горщиків, встановлених на декількох висотах  і сталевих рам, де могли бути різні виткі види рослин, а також деякі чагарники, такі  як піраканта. Фасад, який мав північно-східну орієнтацію, на момент дослідження не був повністю покритий, і мав повітряну порожнину товщиною 20 см. між фасадом будівлі і шаром рослин. Вимірюваними параметрами були швидкість вітру (на відстані 1 м і 10 см перед фасадом), температура зовнішньої стіни і температура повітря (на відстані 1 м і 10 см перед фасадом). Відносно швидкості вітру, то не була виявлена ​​відмінність між 1 м і 10 см перед вимірюванням фасаду. Що стосується температур зовнішньої поверхні стіни будівлі, то це було знижено на 2,7 °C (рис. 12).  В  цьому дослідженні  є невеликі порівняння результатів з іншими в аналогічних дослідженнях, оскільки, за даними авторів, вимірювання проводилися восени без прямого сонця і при температурі зовнішньої поверхні нижче 18 °C. Що стосується швидкості вітру, то в двошаровому зеленому фасаді було зафіксовано зменшення на 0,55 м/с у середині листового апарату, тоді як у повітряній порожнині (товщиною 20 см) було зафіксоване лише зниження швидкості вітру на 0,29 м/с.

Рис. 12. Профілі температур (зліва) і швидкості вітру (праворуч)

 

Suklje et al. [26] провели експериментальне дослідження на мікрокліматичному шарі біонічного фасаду, натхненного вертикальною зеленню. У цьому дослідженні було використано двоколірний зелений фасад, виготовлений з сітки та рослин Anellino Verde (Phaseolus vulgaris), для порівняння його теплової поведінки з поведінкою штучного дизайну, запропонованого авторами. При вимірах температура поверхні стіни під зеленим фасадом була на 4 ° C нижче, ніж чорна фасада. У даній роботі результати, пов’язані з аналізом умов, були дуже цікавими, оскільки автори дійшли висновку, що температура листя зростає за лінійним співвідношенням з температурою навколишнього середовища, тоді як температура листя зростає із сонячним випромінюванням, але без будь-якого правила. Нарешті, температура в шарі мікроклімату не залежить від швидкості вітру.

Koyama et al. [27] зробили дослідження щодо визначення ключових ознак, що сприяють охолоджуючому впливу зелених фасадів. Це дослідження проходило в Чикусі (Японія) з використанням п’яти альпіністських рослин, розташованих на окремих стінах, орієнтованих на південь. Рослини використовувалися як гіркі дині (Momordica charantia), ранкова слава (Ipomoea tricolor), бобові (Canavalia gladiata), кудзу (Pueraria lobata), апіос (Apios American medikus). Експеримент проводився влітку 2008 року, а виміряні параметри навколишнього середовища – температура навколишнього середовища та відносна вологість, глобальна сонячна радіація (південна, вертикальна та горизонтальна), фотосинтетично активне випромінювання (рис. 13). У панелях вимірювали температуру поверхні стіни, а також про параметри пов’язаних властивостей рослин, вимірювали довжину довжини лози, загальну кількість листя, відсоток покриття листків, температуру поверхні листа, швидкість транспірації листя і пропускання листкового сонячного світла. У висновках було виявлено суттєві позитивні зв’язки між відсотковим покриттям і зниженням температури під зеленими екранами, які становили в середньому від 3,7 ° С до 11,3 ° С, із покриттям від 15% до 54%. На думку авторів, відсоткове покриття і сонячне випромінювання є найбільш впливовими параметрами над зниженням температури поверхні. Більше того, жодного зниження не спостерігалося, коли глобальне сонячне випромінювання було менше 0,1 кВт / м2. Оскільки цей факт відбувався зазвичай у вечірні та нічні періоди, можна зробити висновок, що зелені фасади мали потенціал для підвищення температури поверхні стіни протягом ночі через блокування довгохвильового випромінювання від стінок до навколишнього середовища.

 

Рис. 13. Шість окремих стін, п’ять з яких були покриті п’ятьма різними видами  винограду, тоді як одна стіна не була покрита, щоб служити  контролем.

У Таблиці 5 раніше розглянуті дослідження з подвійної шкіри Зелені Фасади організовані за кліматичною класифікацією, показані її основні особливості та висновки. З посиланням на типологію дослідження можна побачити, що сім з десяти аналізованих робіт були експериментами, і лише три були дослідженнями щодо реальних випадків. Цей факт свідчить про те, що фасади з подвійною шкірою – це сучасні конструктивні системи, що дуже цікаві науковій спільноті за її потенціал як пасивної системи енергозбереження в будівлях. Всі розглянуті дослідження, за винятком одного, розташовувалися в теплому помірному кліматі (С). Шість з них розглядали лише літній період, лише один з них вважався цілим роком, а інший – в осінній період. Що стосується дослідження, розташованого в екваторіальному повністю вологому (Af) кліматі, то був врахований зимовий період, тому слід враховувати той факт, що температура становить від 29 до 30 ° C, а погода – дощова. З точки зору орієнтації фасаду, найбільш поширеною була орієнтація на південь. Таким чином, існує відсутність послідовних даних щодо внеску різних орієнтацій в економію енергії, що забезпечуються зеленими завісами.

Так само, як це було зроблено для традиційних зелених фасадів, параметром, який вважається більш доречним для порівняння різних досліджень, було зменшення температури зовнішньої поверхні стіни фасаду будівлі (° C), а також з урахуванням орієнтації фасаду, листя товщина (см) або відсоток покриття (%), а також товщина повітряного шару між двошаровим зеленим фасадом і стіною фасаду будівлі в сантиметрах. У зв’язку з цим для теплою помірної природи клімату (С) спостерігалося зниження температури зовнішньої поверхні фасаду стіни будівлі від 1 ° С до 15,18 ° С, а в дослідженні, розташованому в екваторіальному кліматі (А), зменшення було 4,36 ° С. Можна бачити, що кількість досліджень з чіткими результатами було занадто мало, щоб їх можна було порівняти належним чином і досягти чіткого висновку про рівень економії енергії, яку ці системи можуть запропонувати. По відношенню до ступеня охоплення слід підкреслити, що максимальне зниження зовнішньої температури будівлі (15,18 ° C) відбувалося з високим ступенем покриття і товщиною листя до 20 см. Тим не менш, дані надто рідкі для того, щоб зробити чіткий висновок про орієнтацію фасаду та листя (відсоток покриття та товщину) на кінцеві результати.

Дуже цікавим питанням є ефект охолодження, зумовлений евапотранспірацією з рослин, але він розрахований тільки в одному дослідженні [19]. Тому необхідно додатково обговорити цей момент, який може істотно вплинути на теплову поведінку цих конструктивних систем.

Примітно також, що аналіз проведений в деяких роботах про мікрокліматичні умови, що відбуваються в проміжному шарі повітря між стіною фасаду будівлі і зеленим фасадом, де відбувається зміна вологості, температури і швидкості вітру, що створює Мікроклімат, який може суттєво впливати на загальну теплову поведінку фасаду [5], [16], [25]. Крім того, існування цього проміжного повітряного шару пов’язує роботу двошарових зелених фасадів з поточними вентильованими фасадами [18]. Це дуже важлива тема для глибокого вивчення майбутніх досліджень з подвійних шкірних фасадів.

Нарешті, три дослідження стосуються ефекту тіні, що виробляється зеленими занавісками, або спроби безпосередньо розрахувати здатність перехоплювати сонячну радіацію рослинами, або використовуючи індекс площі листя (LAI), який традиційно використовується в сільському господарстві для вимірювання щільність сільськогосподарських культур і пов’язана з такими аспектами, як ріст і врожайність культур [20], [21], [23]. Таким чином, використання LAI як репрезентативної величини потенціалу VGS для економії енергії та для порівняння різних експериментів може стати великим інтересом. Проте в ньому повинно бути чітко визначено, яким чином воно повинно бути використано, оскільки LAI був розроблений для використання з культурами, і тому його розрахунок здійснюється горизонтальним способом, тоді як для VGS необхідний вертикальний розрахунок. Тому в майбутніх дослідженнях повинні бути передбачені відповідні коригування розрахунку ЛАІ, як міра щільності листя і, отже, потенціалу перехоплення сонячної радіації. Деякі імітаційні дослідження припускають значення для показника LAI, щоб описати рівень перехоплення сонячного випромінювання